«Він сказав Своїм учням: Нехай не тривожиться ваше серце! Віруйте в Бога і в Мене віруйте!»
Івана 14:1
Тепер я чую тут (і в інших місцях), що всі слова Христа мають одну мету: Він утішає мене. Усе, що Він говорить, робить і навіть задумує, є добрими, дружніми словами і справами, які приносять утіху.
Тому це безсумнівно так і не може бути інакше: якщо людина сумує, має слабке й налякане серце, то це походить не від Христа. Адже Христос не є Тим, Хто хоче зробити людські серця наляканими, сумними чи пригніченими.
Навпаки, Він прийшов саме для того, щоб забрати смуток і страх із людського серця. Він звершив усе необхідне і навіть вознісся на небо, щоб забрати тривогу серця та подарувати натомість радісне серце, чисте сумління і добрі думки.
Але ти можеш заперечити: хіба Христос Сам не лякає людей у Євангелії, коли говорить: «Покайтеся!»? Або коли каже в Луки 13: «Кажу вам: якщо не покаєтеся, усі так само загинете.»
Ти скажеш: це ж слова Самого Господа Христа. І слабке, засмучене сумління відразу хвилюється й думає: «Що не кажи, але це говорить Сам Христос. Хто може оминути Його слова?»
Подивись уважніше. Якщо правильно розрізняти ці слова, то виявиться, що правдивими є обидві сторони.
Христос утішає тих, кого диявол хоче налякати й довести до відчаю.
Але Христос також лякає тих, кого диявол зробив самовпевненими, гордими й безтурботними.
Бо між Христом і дияволом завжди триває боротьба.
Те, що диявол руйнує і нищить, Христос відбудовує і підносить.
І навпаки: те, що диявол неправдиво зводить і утверджує, Христос руйнує.
Мартін Лютер
